Я навчаюсь у гімназії вже одинадцятий рік, і за цей час я і мої однокласники звикли до вчителів, і вони стали для нас майже родичами. Щодня ми відвідуємо різні уроки, практично кожного дня бачимо всіх вчителів; вони допомагають нам пізнавати щось нове, завжди приходять на допомогу, коли щось стає не зрозумілим, а також можуть підбадьорити і розвеселити влучним жартом. Всім знайомі таки чудові фрази як: «хвилиночка на повторення домашнього завдання», «третій мінус і буде двійка», «легка самостійна робота на 15 хвилин», «закрийте зошити, ви всі отримаєте 12 балів», «як справи з домашнім завданням, добре?...у вас завжди все добре!», «не вивчите математику, на трьох дітей борщ не поділити», «хто сьогодні черговий?...як завжди Петров?!». Всі ці фрази привносять різноманітність у навчання і не дають йому стати нудним і рутинним, іноді вони заставляють хвилюватися, але частіше посміхатися.
Часто буває так, що хтось з учнів вважає, що вчитель має коло «улюбленців», а саме цей учень не входить до цього кола, і тоді з'являються суперечки і чвари, які якраз і псують стосунки між учнем і вчителем. Вчитель дійсно бачить хто старається вчити і йде тому на зустріч, а до тих, хто не хоче вчитися і докладати зусиль, а лише хоче мати добрі оцінки – до тих і ставлення належне. Гарний вислів сказала вчителька математики Людмила Сергіївна: «Не буває поганих дітей, бувають ледачі учні». Це дійсно так, бо в тім, що ми іноді нічого не хочемо робити винні лише ми самі, а ні хтось інший.
Всім відомо, що кожен з учнів має свого найулюбленішого вчителя і вчителя, який подобається найменш. Але можу вас запевнити, що в нашій школі немає поганих вчителів, бо кожен вчитель має свій неповторний метод викладання і індивідуальний підхід до кожного з учнів. І коли невдовзі ми залишимо стіни рідної школи, ми неймовірно сумуватимемо за всіма вчителями і за годинами, які проводили з ними на уроках.
Анастасія Лойко
Комментариев нет:
Отправить комментарий