На протязі пройдених занедбаних років наша національність пройшла ряд етапів невизнання. Нас принижували, вважали, що нашої нації не існує. Але саме завдяки нам, провідні країни світу переважають в економіці, індустріалізації, культурі.
Ми втратили потяг до культурної революції, тільки в Західній Україні роль національних цінностей стоїть понад усе.
На період володарювання Російської імперії українців вважали холопами, які повинні виконувати брудну роботу. Приниження нашої свідомості на фоні зруйнованої національності несе в собі страх за відродження самобутності.
Коли в 1923 році прийняли курс на українізацію, всі чекали дива, адже до цього часу існувала політика пригноблення української самобутності. Але знайшлися і такі, що виступали проти цього курсу. Адже цей процес підпорядковувався політиці більшовицької партії, тобто перебудова культури в Україні на фоні марксизму та ленінізму. Українізація впроваджувалася в життя лише тоді, якщо вона не буде суперечить інтересам та ідеології вищого державного й партійного керівництва. Але з поміж цих установ таїться деяка дискримінація наших прав, адже попри цих «щедрих» указів ми повинні були все ж таки підпорядковуватись більшовицьким партіям. Всі добре знають, що створюючи закони для «людей», вони створюють насамперед їх для себе.
Справедливості тоді і зараз не існує, а якщо бажаєш навести порядок в цьому смітнику потрібно пройти ряд етапів цькувань, переслідувань, а іноді йшли поголовно, тому що нікому не потрібно чужі люди в своїх справах.
Протягом століть проводилась така собі еволюція розвитку людина. Вона несла за собою зради, жадібність, а в інших вселялась «жаба», яка при – водила до пагубних висновків. Погано, якщо всі ці недоліки розповсюджуються в країні у якій ти живеш, а, якщо це міжнародна проблема? Так, виникає такий собі наглядний резонанс між внутрішніми проблемами країни та зовнішніми. Насамперед в Україні існує на сьогоднішній день проблема щодо української мови. На перший погляд це зовсім незначна проблема, за якої держава повинна проводити Всеукраїнський референдум, а ось проблема щодо закупівлі газу повинна стояти на повістці дня. Але все це зовсім недоречно на фоні руйнації української національності. Адже саме з української мови, із символіки починається справжня держава, яка цінує свої надбання.
В нас навпаки, наша політична верхівка, тобто «вершки суспільства» спеціально, на мою думку, намагаються приглушити будь-які страйки щодо проблематики української мови, розповсюджують російську ідеологію( все, що з нею пов’язано). Ми іноді, знаходячись у невеликому місті, почуваємось дещо не у своїй тарілці, адже ми знаходимось у вакуумі разом зі своєю мовою, нас ніхто не чує, залишають насмішкуваті погляди від яких стає ніяково. Тобто наше «я» перетворюється в їхнє «о, це село». Виникає питання:
«Чому я не маю права розмовляти українською мовою?» Так, ми маємо право, але більшість людей розмовляють на російській мові і, побачивши такого індивіда як я, зрозуміють, що просто не з цієї планети. Іноді здається, що це чиста правда, а так хочеться змінити світ. Існує така теорія: якщо хочеш змінити світ, спочатку змінись сам.Тож бережімо нашу національність, примножуємо наші культурні надбання, адже завдяки ним ми намагаємось існувати, а, можливо, дехто і живе. Але не забуваймо, що тільки ми зможемо відстояти свою націю та самобутність.
Анастасiя Плохая
Комментариев нет:
Отправить комментарий