Є такі виші, що престижні лише деякий час, а КНУ – це назавжди

      Таку думку висловила Тетяна Мироновська, студентка 1-го курсу факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, під час інтерв'ю про студентське життя.

-Доброго дня, Танє! Чи одразу ж ти вступила у КНУ?

Ні, я змогла вступити сюди лише у третій хвилі.

- Які в тебе були бали?

740.

-Досить високі! Які предмети ти вибрала та як до них готувалася?

Українську мову та літературу, історію України, англійську мову та біологію. До української та історії я готувалася майже рік, прорішуючи тести та читаючи підручники. Задля англійської я читала «The New York Times» в Інтернеті та також проходила багато тестів. До біології я взагалі не готувалася, але здала її досить добре: на 170 балів, але вона мені так і не знадобилася.

-Як розпочалось твоє студентське життя?

31 серпня була своєрідна лінійка, на котрій нам урочисто вручали студентські квітки, восени в нас було дуже багато вечірок.

-Чи усі предмети, котрі ви вивчаєте в університеті, потрібні?

Перший курс – це більш стандартні предмети, але усі вони потрібні. Навіть філософія допомагає тобі мислити у потрібному напрямі.

-Чи багато вам задають домашньої роботи?

Та не дуже! На завтра мені треба вивчити два семінари та юніт з англійської.

-До речі, про мови, чи дуже сильно вас навчають іноземній мові?

В нас вони дуже сильні! Але в КІМВ (Київському Інституті міжнародних відносин) та в Інституті журналістики приділяють цьому набагато більше уваги.

-Чи відправляють за кордон найкращих студентів?

Раніше відправляли, дуже багато, а зараз вже відправляють тільки математиків, фізиків, біологів та хіміків.

-Чи їдуть до вас закордонні студенти?

Так, і дуже багато. Їх в нас цілий гуртожиток (9-ти поверховий будинок)! Їдуть більш з Китаю, Азербайджану та Африки. Вони тут вивчають російську філологію, фізику та інше.

-Дуже багато абітурієнтів вважають, що усі вони будуть навчатися у червоному корпусі КНУ. Чи це так насправді?

Звісно ж ні! Факультети та інститути КНУ розкидані по усьому Києву. В червоному корпусі будуть навчатися лише історики, юристи, культурологи, політологи та філософи.

-Чи допомагають першокурсникам більш «старші» курси?

Так, авжеж, у вересні навіть була організована акція «Допоможи першокурснику», на котрій нам розповідали, де знайти 510 аудиторію чи їдальню. Також вони віддали нам свої старі шпаргалки.

-Оце так! Чи знадобилися вони вам?

Поки що ні, адже вони для 2 та 3 курсу, але потім знадобляться.

-Чи є в вас студентський профком та чи добре він організований?

Так, та ще який! Туди входять дуже добре організовані люди, вони можуть зробити усе, що тільки їм спаде на думку. Так 2 тижні потому ми ходили у Верховну Раду, а до того – на «1-ий національний канал».

-Розкажи тепер про життя у Києві, скільки коштує?

Життя у Києві коштовне. На гуртожиток в мене виходить 290 гривень щомісяця, при тому, що моя стипендія становить 720 гривень. Але мені цього не вистачає, тому батькам приходиться відсилати кожного місяця ще десь 1000 гривень.

-Чи є час на роботу після навчання?

На першому курсі ще ніхто не працює! Але під час виборів з нашого факультету працювало дуже багато людей, та вони отримували досить добрі гроші у той час.

-Підбиваючи підсумки першого року дорослого життя, що ти можеш про нього розповісти?

Студентське життя – це дуже веселе та набагато краще життя, аніж шкільне!

Анастасія Жвік